"Заповіт" Тараса Шевченка перекладено більшість мов світу. Багато композиорів написали до нього музику, серед них Микола Лисенко, Михайло Вербицький, Гордій Гладкий на ін. Мелодія саме Гордія Гладкого набула найбільшої популярносі в народі й передається з покоління в покоління.
вторник, 26 ноября 2013 г.
понедельник, 25 ноября 2013 г.
До речі...
Вірш Тараса Шевченка "Заповіт" був найдратівливішим для видавців і цензорів, тому цого доволі часто перекручували. Як же розуміти такий Шевченковий рядок "... а до того Я не знаю Бога"? Скажімо, упорядник Микола Костомаров помістив у "Кобзарі" 1897 р. лише перші вісім рядків. Галичани на шевченківських вечорах замінювали 15-й та 16-й рядки на: "А до того - Я вже знаю Бога". Іван Огієнко, спираючись на першодрук, заперечував відповідальність оригіналу 16 рядка. У рядянські часи стверджували, що всі слова є незаперечним свідченням того, що поет не вірив в Бога. Сучасні ж дослідники творчості Тараса Шевченка так тлумачать зміст цих рядків: "Після смерті поета його душа не буде допущена до Бога, аж доки Україна не стане вільною". Ці рядки, очувидно, й надалі залишатимуть предметом дискусій між критиками різнгих поглядів.среда, 13 ноября 2013 г.
До речі...
У грудні 1845 р. Тарас Шевченко гостюючи на Переяславщині, занедужав на запалення легень. У ті часи ця хвороба була смертельною, тому поет вирішив написати прощального вірша. Ним став "Заповіт", проте цю назву вірш здобув пізніше; спочатку він був без заголовка, а потім у різних передруках називався "Завіщанієм" та "Думкою". Лише після смерті поета вірш дістав назву "Заповіт".понедельник, 11 ноября 2013 г.
Усміхнися...
Варфоломій Шевченко, троюрідний брат поета, розповідав про такий випалок: "Сидячи в кріпості, Тарас запустив бороду й з бородою прибув за Арал. Раз ходить понад Аралом і стрічає козацького офіцера з уральських козаків. Офіцер підійшов до нього й почав просити благословення, вважаючи його за попа "розкольників". Тарас заповняє, що він не піп, але офіцер божиться й присягається, що про його благасловення ніхто у світі не знатиме. Далі дістав із кишені двадцять п`ять карбованців і тиче Тарасові в руку, просячи прийняти на молитви. Тарас не взяв грошей і не дав благословення, але офіцер так і не повірив, що Тарас не піп, засланий урядом на Арал. Після цього випадку Тарас зголив бороду".
Подписаться на:
Сообщения (Atom)