Усміхнися...

Варфоломій Шевченко, троюрідний брат поета, розповідав про такий випалок: "Сидячи в кріпості, Тарас запустив бороду й з бородою прибув за Арал. Раз ходить понад Аралом і стрічає козацького офіцера з уральських козаків. Офіцер підійшов до нього й почав просити благословення, вважаючи його за попа "розкольників". Тарас заповняє, що він не піп, але офіцер божиться й присягається, що про його благасловення ніхто у світі не знатиме. Далі дістав із кишені двадцять п`ять карбованців і тиче Тарасові в руку, просячи прийняти на молитви. Тарас не взяв грошей і не дав благословення, але офіцер так і не повірив, що Тарас не піп, засланий урядом на Арал. Після цього випадку Тарас зголив бороду".